Дні мигтіли, як при сонці дощ, -
Над водою, над татарським зіллям,
Над горбами, де полинь та мох.

Світлих безліч, а між ними – ворон.
Налетів – і сірий мур муріє
І на нім волоссям трупа трави.

А слідóм – павучим кроком ніч.
Місяць-гребінь – на ліси далекі,
А на мене смуток та непам’ять.