усi подарунки i квiти залишили вчора
по чорному шовку сьогоднi малюємо світ
це буде вiтрило на клятий зачовганий човен
для зношених крил битих тiл i розхристаних лiт

вони струхнявiли тiла марнолiття i крила
i постiль по чорному чорна як очi весни
але заквiтчалось коханням зрадливе вiтрило
спокорений вiтер із першого  подиху зник

так тихо тепер так надійно напевно довіку
ми будемо разом подалі від марних бажань
що може наснитись мені не прирученій вітер
і човен де всі подарунки і квіти лежать