***
Твій дім
захований
у шумі хвиль,
їх голос таємниче-голубий
як іній
на кістлявих пальцях дерева.
Твій голос – дерево.
Чи там на дні
зростають пагони для тиші?
Твій голос - тиша.
Найтихіший
з усіх, що снилися мені.
Ти там замешкав
у шумі хвиль,
у хвилях вітер заблукав.
Нема дороги.
Я йду босоніж.
Обрій сонний
мені на шлях упав.
Гіркий туман.
Сивіє море
          без музики і слів
тремка печаль.
Твій голос
напевно схований у сонці.
Безмовний обрій
дім безодні
для світла
біла мушля і пісок,
що пам’ятає тугу подорожніх.
Приходить тиша ввечері
приносить  
розкішну чашу голосу твого
порожню.