поставили діагноз не-поет не буде крапельниць із вприскуванням точних рим нарешті відпочинуть сідниці від болючих аж до виття
ін’єкцій Музи не треба більше лікарняно-верлібрових простирадл із запахом свіжої фарби для друкарських машин можете вимикати усі апарати штучного підтримування в мені поета
коли раптом побачите людину з табличкою не-поет знайте це я нераціонально писати раціональні вірші це ж нічого бо нікому не потрібно бачити як я вивертаю свою сутність щоб усі побачили і не обов’язково підглядати як перед сном танцюю стриптиз перед дзеркалом а коли депресія заклеюю йому очі пластиліном а собі шоколадом
ну добре зараз я з діагнозом у кишені і як тимчасово приреченій мені дозволяється
                               ходити по небу без парашута
                               без рецепта купувати суїцидальні засоби
                               читати свої вірші наодинці з собою до першої блювоти
а вже потім буду консервувати квіти бо день народження взимку
напевно незабаром отримаю премію як не-поет вже знаю що нагородою буде льодяник на паличці щоб я врешті збагнула наскільки солодке життя
хоч не весілля постеліть мені під ноги вишитого рушника на щастя на долю я старанно перерахую на ньому хрестики раптом червоних виявиться більше хоча б на один
живу в очікуванні зими вона вже на носі але ніяк не почне наступати на п’яти а осінь викреслює мене занадто поетична пора от і живу спиною до світу може передчасно справити день народження (?) приходьте буде гарячий лід і консервовані квіти
подаруйте мені гамівну сорочку на ніч щоб не снилося що вмію писати