Хто зна, хто зна,
Хто зна, хто зна… -
А може й не прийде весна,
А може вітер не про нас
Теплом голосить…
А може променів стіна
Небесні сфери розтина
Лише щоб ти, така смішна,
Сказала “досить”!..

Сказала “ні,
Не буть весні!
І не для мене ці пісні –
Мені пасують більш пісні
Осінні ноти…
Мені постелють інші дні.
І я у сні, у білім сні
Відчую як дарує сніг
Свій перший дотик!”

За кроком крок
Підходить строк –
В останнє тисну на курок
І в попіл спалених зірок
Ховаю зброю.
Я не чаклун і не пророк.
Цей не простий, гіркий урок
Прийму і дам тобі зарок
Що вмру з тобою!