Минай, проклята ніч, минай,
Розбийся на скалки стривожена душа!..
Ще довго мандрувать, коханню ще не край,
Ша, моє серце, ша!..

Терпкий холодний жах... Вітри мої кохані...
Я мрію. розіп'яв на золотій стерні.
В степах блукає дзвін над синіми снігами,
і меркнуть димарі в рожевім тумані...

Я - чорний єзуїт. Ти не приходь до мене,
Не знатимуть вуста єгипетьских очей,
Хай в стрісі шарудить сумний ноктюрн Шопена
і плаче молодик над схиленим плечем...

Криваві коси хмар - мов згадки про минуле...
Обличчя татарви... Далекий стяг... Сірко...
Ах, не піду тепер я по садках Стамбулу,
на скелях Хортиці не розкладу огонь!

Минай, проклята ніч, минай,
Розбийся на скалки стривожена душа!..
Ще довго мандрувать, коханню ще не край,
Ша, моє серце, ша!..