Дуже я люблю весну,
Тільки календарну;
Я до неї хоч одну
Хочу скласти (якщо втну)
Пісеньку прегарну.

Політичної ж весни
Краще не чіпати,
Бо наляжуть тумани
Та морози, а вони
Вміють допікати.

От весна, яку в свій час
Марець нам приносить,
Хоч не втішить темних мас,
Та принадна тим для нас,
Що цензурна досить.

Справді, хто б такий зумів
Потягти до кари
Тих, хто скаже, що з гаїв
Ллється птаства вільний спів
І летить під хмари.

Та безпечне й те, мабуть,
Навіть для уряду,
Що як трави поростуть,
То овечки в степ ідуть
З вівчарем позаду.

Далі, що страшного в тім,
Що збулись ми снігу?
Що природа хоче всім
Дати в накладі новім
Віковічну книгу...

Ой! там є страшні слова
І криві ідеї:
"Сонце рівно зогріва
Всі створіння й забува
Людські привілеї".

Що ж, - природа мало зна
Наші циркуляри.
Цить же, музо навісна,
Не співай, а то весна
Нам добуде кари.