укр       рус
Авторов: 413, произведений: 41784, mp3: 334  
Архивные разделы: АВТОРЫ (Персоналии) |  Даты |  Украиноязычный текстовый архив |  Русскоязычный текстовый архив |  Золотой поэтический фонд |  Аудиоархив АП (укр+рус) |  Золотой аудиофонд АП |  Дискография АП |  Книги поэтов |  Клубы АП Украины |  Литобъединения Украины |  Лит. газета ресурса
поиск
вход для авторов       логин:
пароль:  
О ресурсе poezia.org |  Новости редколлегии ресурса |  Общий архив новостей |  Новым авторам |  Редколлегия, контакты |  Нужно |  Благодарности за помощь и сотрудничество
Познавательные и разнообразные полезные разделы: Аналитика жанра |  Интересные ссылки |  Конкурсы, литпремии |  Фестивали АП и поэзии |  Литературная периодика |  Книга гостей ресурса |  Наиболее интересные проекты |  Афиша концертов (выступлений) |  Иронические картинки |  Кнопки (баннеры) ресурса

Опубликовано: 2008.02.24
Распечатать произведение

Йосип Струцюк

СТОРОЖОВІ ВЕЖІ


По селах наших у чужій неволі,
щоб не ридав між бань святих подзвін,
колись ми зводили у Дикім полі
не просто вежі, а сторожові.
Йшла татарва — і загорались віхті,
і чорний дим котив під небеса,
тікав до схову той, хто встиг добігти,
козак здіймав шаблюку на ординця сам.
І ранок шлях пускав в галоп за ніччю,
а ніч усі байраки розбудила,
і відступала татарва із нічим,
І коні гризли на скаку вудила,
Молились люди, як уже належить,
і дякували Богу, як і завше.
А в полі дикім догорали вежі
нараз пів-України врятувавши...
Потому вже не татарва, а гірше:
орди нової не нова навала,
між селами і в селах вежі звівши,
пів-України з веж тих пантрувала.
У тридцять третій голод падав ницьма
мій родовід за крок од колоска,
а зверху упереджена рушниця
косила із патронів ВЧК.
В такій нужді не схаменешся раптом,
що ми вже для нащадків неживі.
Нам чола обнесли колючим дротом,
на вишки спершись на сторожові.
Тепер навіщо: хто ми? йдем куди?
Якщо вже табір, то до скону табір.
В державі цій один енкаведист
перестріляє всеньке наше стадо.
Вже не молились навіть, як належить,
не скаржились і не кляли, як завше.
За нами всюди кантувались вежі,
нараз всю Україну розтерзавши.
В собачий вік завили по-собачи
між реп'яхами перегнилих літ.
Таких падінь важких ще світ не бачив
й тортур таких не відав той  же світ.
І все ж за мертвих!
Все ж і за живих!
Є істина просмалена одна:
як не зведемо ми сторожових
високих веж,
то їх зведуть на нас.

1965
© Йосип Струцюк
Текст выверен и опубликован автором

Все права защищены, произведение охраняется Законом Украины „Об авторском праве и смежных правах”

Написать отзыв в книгу гостей автора


Опубликованные материали предназначены для популяризации жанра поэзии и авторской песни.
В случае возникновения Вашего желания копировать эти материалы из сервера „ПОЭЗИЯ И АВТОРСКАЯ ПЕСНЯ УКРАИНЫ” с целью разнообразных видов дальнейшего тиражирования, публикаций либо публичного озвучивания аудиофайлов просьба НЕ ЗАБЫВАТЬ согласовывать все правовые и другие вопросы с авторами материалов. Правила вежливости и корректности предполагают также ссылки на источники, из которых берутся материалы.

Концепция Николай Кротенко Программирование Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2021 © Poezia.ORG

«Поэзия и авторская песня Украины» — Интернет-ресурс для тех, кто испытывает внутреннюю потребность в собственном духовном совершенствовании