Дощ сипав так,
   мов яблука трусили,
Громи над лісом
   ширили луну.
Ти все шукав
   у темряві кадила,
Готовий відслужити...
   Перуну.
Вся ніч була,
   як плівка в негативі,
Де сосни
   божеволіли гуртом;
Надворі пси,
   що не корились зливі,
В цій школі мужності
   отримали б диплом,
Якби його
   собакам видавали.
У сон вже кликав
   затишний вігвам,
Та штори наші –
   все ще не забрала,
І блискавка
   колола очі нам.
Коли ж ота
   нічна соната вщухла
Й на дно калюж
   осіла каламуть,
Я сни ранкові
   все черпала кухлем,
І жодного
   не встигла
      зачерпнуть.