За дозволом від цензури
Русь єдина звеселилась,
Заквітчалась прапорцями,
Каганцями засвітилась.

За дозволом від цензури
Ввесь народ кричить, як дикий:
"Слава нашому цареві!
Слава, батьку наш великий!"

Близькі до народу власті
Зблизились ще більш... до тіла,
Заохочуючи в спину,
Щоб юрба ще більш раділа.

І республіки далекі,
Що за волю стать готові,
Відпоручників прислали
Поклонитись батогові.

І пиячить, і гуляє
Русь, немов несамовита.
Підбодрилась і особа,
З ласки Божої не вбита.

Щоб віддячити підданих,
Маніфест особа пише:
"Всяк, не вбитий нами досі,
Хай собі потрошку дише.

Повернути всіх повстанців
(Що в Сибіру вже померли).
Дарувати всім податки
(Що за день старанно здерли).

З кого зідрано вже шкуру,
Вдруге шкури не здирати.
Наш сенат ту нашу волю
Має розпублікувати.

Дуже раді ми з любові,
Що піддані нам явили,
Як шість тисячів народу
Нам на славу задавили.

За таку лояльність люду
Мертвих кажем поховати,
А котрі не додавились,
Тим по шклянці пива дати".