Зорі меркнуть і гаснуть; хмарки у вогні;
Біла пара в лугах розлягається;
По блискучій воді, по густій лозині
Червоняста зоря розливається.
Тиша, безлюдь навкруг. Очерет наче спить;
Ледве мріється стежка росяная;
Кущ зачепиш плечем, і на вид тобі вмить
З листя присне водиця срібляная.
Зворушився вітрець, воду зморшками вкрив,
Прошуміли качки й геть полинули.
Десь далеко-далеко дзвінок задзвенів...
У наметах рибалки прокинулись,
З кілля невід зняли, в човни весла несуть...
А на сході горить - розгоряється...
Пташки сонечка ждуть, пташки пісню ведуть,
І стоїть собі гай, усміхається.
Ось і сонце встає, понад полем блищить,
Десь за морем ночівлю покинуло,
На лани, на луги, на верхівля рокит
Течією блискучою ринуло.
Йде за плугом орач, пісню тягне йдучи, -
По сназі йому все обважливе...
Не боли ти, душе! від турботи спочинь!
Здрастуй, ранок та сонце вродливе!