Над селом моїм літаки літають,
а окремі люди
до цих пір картоплю
під заступ садять.

Коні міняються,
трактори списують,
люди ж — ті самі.

Хто з батогом —
той і поганяє.
А їх і поганяти не треба —
слухняно квапляться за возом,
наче лоша.
Наче старе спрацьоване лоша.

І де тільки той віз не тарабанив!

Поле бур’яном поросло —
колись тут хати стояли.
Хат все менше,
а до поля доточується.
Не знати лише, для кого.

— Вам щось болить?

Показую на місце,
де село моє.