УКРАЇНІАНА

Без права перекладу
на іноземні мови.

1

Не знав Бог,
як чоловіка
покарати,
та й створив його
українцем.

2

Спочатку
українці були
євреями,
а євреям
це не подобалося.

3

Куди б не закинула
доля українця,
всюди йому дорога
хрестиком вишита.

4

У щоб українець
не взувся,
слід завжди босий
лишається.

5

Став українець
суджену вибирати.
За однією дівкою
Україну дають,
а в другої
корова на посаг.
Господар
він і є господар.

6

Мовчить українець,
рот їжею зайнятий.
Від пісні
лише ноти зосталися.

7

Дайте
українцеві сала —
і матимете
точку опори.

8

Повна Україна
українців,
та всі
іншомовні.

9

Що не українець —
то зять,
що не українка —
то невістка.
Усе життя
в приймах.

10

Хатній поріг
Україну від українців
відділяє.

11

Воля для українця —
це коли руки
вишиваним рушником
зв’язані.

12

Москаля ховають,
а мати
плаче,
як за українцем.

13

Затягне українець сумної
та й заплаче.
Якби горілки не випив,
від обезводнення
організму
помер би.

14

Така мені
Україна,
що
повісився б.

15

Щораз прикурить
українець,
то хата згорить.
Уже й жінку
поміняв —
не помагає.

16

Зустрілися
два українці.
Один чорношкірий,
а другий
не по-нашому
балакає.

17

Ніхто так
художньо
сала
не наріже
як українець.

18

Здолали б
українця вороги,
якби жінка
фартушком
не відігнала.

19

Куди б серце не закинув,
по всьому світі —
соловейки
з прізвищами
українськими.

20

У кожного українця —
дзеркало з булавою.
Коли б то
жінка у нього
так часто
не заглядала.

21

Не ті українці,
що народилися,
а ті, що
не виродилися.

22

Українець
ворогові не побажає,
другові не порадить
бути українцем,
а сам ним
лишається.
Через це й вважають,
що він хитрий.

23

Ще не було
такої держави,
якої б українка
спідницею не накрила.
Отакі жінки
в українців.
А ви кажете:
де наша держава?

24

Кому українець
позичав —
перед тим
і в боргу
зостався.

25

Усім багата
Україна,
а найбільше
терпінням.
Терпить українець
довше,
ніж живе.

26

Нехай собі лякають
вороги, війною
погрожують.
Хліб-сіль в українця
Завжди напоготові.

27

Хто тільки
не гнобив українців,
у землю не закопував!
Зате ж яка тепер
земля наша
родюча!

28

Ой і нагнули ж
вороги
з українців луків,
наробили!
А брати наші —
знай — до коліна
випрямляють.

29

Як здибається лихо,
назву його
Україною
та й буду любити.

30

Кожна людина
іншій людині
трохи українець.

31

А що вже напрацювався
українець — чорно!
І бідував чорно.
Поки красти
не навчився.

32

Поки українець
дітей рахував,
то й гроші
знаходилися,
а як
став гроші лічити —
діти перевелися.

33

Я — українець,
ти — українець,
і це
чи не єдине,
чого ми не годні
один одному
пробачити.

34

Що з нами
сталося б,
якби мати
за українця
не молилася!

35

Любить
Бог
українця,
але
не признається.