| Василий Слапчук***| НАПИСИ НА ПОРОСІ 
 *
 
 я вам болітиму
 прийду до вас
 ви приймете мене
 як ліки
 
 *
 
 сокири каяття
 любов дерев
 і тінь велика
 куцої людини
 
 *
 
 смак хліба
 на вустах
 але немає
 страху слова
 
 *
 
 ще кілька слів
 лишилось
 до війни
 
 *
 
 самотнє дерево
 самотній я
 в душі у дерева людно
 в моїй душі
 сад цвіте
 
 *
 
 дорога тече
 люди
 ні риба
 ні водорості
 
 *
 зір у небі
 мов у жебрака
 копійок у жмені
 
 я вам про людей
 а ви мені про погоду
 
 *
 
 квіти
 річку перебігають
 перша крига
 тріщить
 як чарки весільні
 
 *
 
 кімната
 кухня
 коридор
 три міри світу
 
 *
 
 в оці брата свого
 дрова на зиму
 заготовляє
 
 *
 
 дерева вогонь
 у долонях несуть
 чоловікові прикурити
 заманулося
 
 *
 
 діти в білих льолях
 у деревець дзвоники
 на худеньких шийках
 ніхто пострілу не чув
 лише чорне пір’я з неба
 
 *
 
 жінка любить квіти
 чоловік любить жінку
 у чому ж квіти винуваті
 
 *
 
 на виправдання
 жінок:
 квіти також
 помиляються
 
 *
 
 мурашка біжить
 лапки в крові
 навперебій з’ясовуємо
 кому з нас боляче
 
 *
 толочать люди
 пшениці
 весь світ стоїть
 по пояс в житі
 
 *
 
 згасають зорі
 та свічки
 людино перестань
 зітхати
 
 *
 
 ще вчора
 пахло молоком
 у чому ж нині
 винуватий
 
 *
 
 перехрестив
 услід лелеку
 мацнув кишеню
 ще маю сірники
 
 *
 дерева відривають
 листя
 кому квитка
 на зиму
 
 *
 
 криниці
 за руки побралися
 у небо вертаються
 
 *
 
 окрім
 води та хліба
 молока й землі
 мене нема
 
 *
 
 коротка й темна
 ніч життя
 цей світ
 не світиться
 лише зоря
 в чиємусь оці
 
 *
 
 мисливець світ
 червоні крапельки
 суниць
 за мною слідом
 
 *
 
 уранці квіти
 моляться
 і птахи
 нас клянуть
 
 *
 
 солов’ї співають
 чоловіки
 в серця
 дзьобнуті
 
 *
 
 і кухлик меду
 і сльоза
 вид крил пташиних
 легші руки
 
 *
 заговорили
 про любов
 чому ж так хочеться
 курити
 
 *
 
 хто хто хто
 це не питання
 це відповідь
 
 *
 
 вітром гілку відчахнуло
 а колись це дерево
 було насіниною
 тоді його
 вітри на руках носили
 
 *
 
 птахи у дзьобиках
 волю несуть
 у кожного каменя
 чоловік на шиї
 
 *
 усмішка
 обличчям блукає
 мов серп
 між трав
 
 *
 
 зовні кімнати
 люди живуть
 сиджу за столом
 горіхи душу
 
 *
 
 небом
 кольорові кулі
 летять
 я ще не встиг
 
 *
 
 не пив вина
 не доторкався скрипки
 небо на щоці
 як помада губна
 
 *
 
 насінина
 трави червоної
 в око потрапила
 
 хлопчаки
 уроки прогулюють
 а вже косарики
 
 *
 
 вже жити подано
 та ще щось подають
 у пташиних гніздах
 
 *
 
 у вечірньому небі
 чорні літери галичі
 захід догоряє
 мов книжки нечитані
 
 *
 
 обручка на пальці
 літом через зиму
 мед тягнеться
 
 | 
 2000 © Василий Слапчук |