вона  безумовно  має свою ауру
її простір приваблює
мене як чоловіка
неповторним запахом
степових трав

я перш за все
кохаю її за
відчуття свободи

вона не зносить наді мною наругу
тому я звик покладатися на її ліричні  сни
вона понад усе шанує гідність
поважно ставиться до моїх подруг
але не дає їм ображати себе

напевне її ніжна енергетика слова
це свобода  вибору  самої себе
незважаючи на тяжке поранення
юної душі одержане на тому березі

її цвіт розкрився як райдужні квіти
її прагнення помножили глибоку мрію
про тривале ув’язнення в коханні
це справді підняло її душу на повен зріст
адже тепер у її лірику  ніхто не втручається