| Наталя Львівна Забіла — поет, прозаїк, драматург, перекладач, авторка біля 200 виданих книжок, загальний тираж яких в Україні станом на 1988 рік складав біля 11 мільйонів примірників.
З усього творчого доробку авторки найбільше визнання отримали твори для дітей, вона є одним із класиків української літератури для дітей.
Народилася Наталя Забіла 5 березня 1903 року (за новим стилем) у Петербурзі в сім’ї економіста, в родині, яка мала давні культурно-мистецькі традиції.
Після Жовтневої революції сім’я переїхала в Україну й осіла в Люботині, неподалік Харкова.
В 1925 році Наталя Забіла закінчила історичний відділ Харківського інституту народної освіти.
Після закінчення інституту працювала співробітником редакції журналу «Нова книга», в Українській книжковій палаті.
Перші публікації датуються 1924 роком (Кам’янець-Подільська газета «Червоний кордон», вірш «Війна війні»). Незабаром молода поетеса увійшла до спілки селянських письменників «Плуг».
Перша видана книжка лірики — «ДАЛЕКИЙ КРАЙ» (1926).
У першу видану збірку для дітей ввійшли оповідання «За волю» та «Повість про Червоного звіра» (1927).
У 1928 році виходить віршоване оповідання для малюків «Про маленьку мавпу», після чого Наталя Забіла усвідомлено стає на шлях творення дитячої літератури. В 1930 році вона остаточно переходить на творчу роботу, маючи у творчому активі біля десятка невеличких за обсягом книжок.
Особливої популярності набула «ЯСОЧЧИНА КНИЖКА» (1934), яка потім неодноразово перевидавалася.
Цикли віршів «ЯСОЧЧИНА КНИЖКА» та «ПРО ДІВЧИНКУ МАРИНКУ» (1956) літературознавці характеризують як одні із вершин української дитячої літератури.
У роки Великої Вітчизняної війни Наталя Забіла жила й працювала в Казахстані. Повернувшись в Україну, очолювала Харківську письменницьку організацію, до 1947 року редагувала журнал «БАРВІНОК».
За драматичну поему «ТРОЯНОВІ ДІТИ» (1971) та фантастичну п’єсу «ПЕРШИЙ КРОК» (1968) у 1972 році Наталя Забіла першою в Україні була удостоєна премії ім. Лесі Українки.
Багато творів авторки було перекладено російською та іншими мовами.
Додатково до письменницької роботи Наталя Забіла була укладачем «ЧИТАНОК» для другого (1933) та першого (1939) класів, які у подальшому багаторазово перевидавалися.
Як громадський діяч, Наталя Забіла протягом багатьох років була головою комісії дитячої літератури у Спілці письменників України, членом редколегії дитячих журналів, редакційної ради «ДИТВИДАВУ», виступала на письменницьких з’їздах і нарадах з питань дитячої літератури як критик і літературознавець.
Померла Наталя Забіла 6 лютого 1985 року у Києві.
На творах Наталі Забіли виросло декілька поколінь українських дітей. Переважна більшість із цих творів не втратили своєї актуальності і по сьогодні.
Український поет Валентин Бичко охарактеризував творчість Наталі Забіли як «материнську пісню, цікаву, барвисту, розумну, клопітку, дбайливу», а в передмові до вибраних творів авторки в 4-х томах (К: «Веселка», 1983) він назвав Наталю Забілу «однією із найвидатніших українських письменниць, що пишуть для дітей».
Контактна інформація:
|
/ 