Ігор Павлюк

Книга гостей автора

Поля з позначкою * обов’язкові для заповнення. Введення коду підтвердження є елементом захисту від спаму, який розсилається електронними роботами в книги для гостей

Код підтвердження:
Введіть код підтвердження: *
Ім'я: *
Місто:
E-mail:
WEB:
Тема: *
Повідомлення: *

	2009.01.04/ Христос рождається!/ Юрій Сегеда
	Привіт.Побачив вірша про сніги і пащі-сильно! А я оце ноутбук опановую:)
	2008.12.29/ Олексію Кацаю/ Ігор Павлюк
	Дякую, Олексію, за добре слово. Хоча його б і Шевченківському комтету добре було би відправити. :) "Я вам Шевченківську дав лише за оці два рядки", - пишете Ви... Очевидно, маючи на увазі, "дав би"... Хоча не в Шевченківській справа і, на жаль, чи ж вона критерій тепер?.. Такі от листи незнайомих мені читачів, побратимів, як Ваш, багато значать... Отож, удачі Вам! Будьмо і тримаймося! Ігор Павлюк.
	2008.12.23/ Видимо, меня удаляют/ Ширяев Николай (Симферополь)
	До свиданья на этом сайте!
	2008.12.22/ мое тебе - сестринское-дружеское - огромное.../ Євгенія Більченко
	Туда, в наше братство, – от губ, от рук, От бедер, – где чище поет трава… Хорей резонирует, словно крук, И падает полю на рукава. Играть в жизнь… Устали мы  от игры! Как дети. Мой кровный-и-сводный брат… Любовь, смерть и старость – те три сестры: У каждой за пазухой – свой карат. Льняной свежевытканной тишины Возьми – еще теплой – с веретена; Так, в лен облачившись, мы все равны: Роднит, как война, людей – тишина. К эпохе, где в матах гарцует честь (Чтоб было понтовей), попасть в «струю» – Убийственно. Ты в этом мире есть – И ладно. Подумаешь, «на краю»! Сорвись! Через изгородь колких рифм (Поэзия выше своих стихов) Сорвись! Мы не падаем – мы парим… Задача зовущих – идти на зов. Туда… В наше царство – от слез от фраз, От нас – к тем троим под окно… В кусты! У каждой за пазухой – свой алмаз. Мы – третьи и лишние: Я и ты.
	2008.12.22/ Іскорці кобзарської струни/ Муза
	Не спіши... Заглиблюйся в стихію. Україна буде! Хай їм грець!!! Краще думай про свою ..... Ти ж Мамай! Ти в мене молодець! Куці революційки, майдани - Все скороминуще, чи не так? Тож журбі не дайся у кайдани, Ти ж - ПОЕТ! Ти - ЛИЦАР! Ти - КОЗАК!
	2008.12.05/ Подяка L.C./ Ігор Павлюк
	Вдячний шановному L.C. Зауваження приймаю. Правда, що це не вірш самого Висоцького (чув лише його виконання), я знав, тому й написав "як там у Володимира Висоцького", маючи на увазі лише його виконання. А от чий -- ні. Не знайшов, коли писав. Тому щиро дякую. Уже виправив. Честь і слава Семенові Гудзенку. Ігор Павлюк.
	2008.12.02/ стаття/ L.C.
	Iгор, "Коли на смерть ідуть – співають." - вірш Семена Гудзенка, Висоцький його насправді читав в театрі, але це не його. Виправте будь ласка, стаття гарна але читач зробить пошук на интернеті і довір'я не матиме.
	2008.11.21/ Від цього життя йому більше нічого не треба.../ Муза
	Від цього життя йому більше нічого не треба... Зосінніла Муза, самотня сидить у сльозах. Над нею скорботно схилилось запухле небо. Достатньо усього? І Музи не треба? Ах...
	2008.11.17/ Музі/ Мамай-Музчина
	На Пегасі Муза прилетіла. У Мамая Муза -- теж Поет!.. Я люблю Твоє душевне тіло І душі Твоєї дикий мед.
	2008.11.17/ Мамаєві/ Муза
	Хай сміються людиська І кар'єру клепають, А якщо стане слизько, Я тебе упіймаю На тендітнії крила... І плювати на осінь! Адже разом ми - сила! Хай пощади в нас просять!