Павло КричевськийХайку зимового саду. Переклав Микола Мартинюк Микола Мартинюк Хайку зимового саду Переклад з Павла Кричевського * * * За ніч зима злизала наші сліди й пташині, як близьких і рідних – вокзали. * * * В саду білошкірім раннім – калини червоні грона. Наш день хтось поранив. * * * Ці поквапи надто дешеві. Наспіх пам’ять дрижить од страху, як пішак при ферзеві. * * * Нам замети слів – марнота: ми мовчанням до себе стежку відшукати маємо там. * * * Звірся про зиму й вічі. Ллється в сад тінява зграя омелюхів, як в нас – вічність. * * * Палає взимі дужче пристрасть, ніж сни й вогонь у каміні. Вигораємо з нею й ми всі. * * * Влітку сад, бджіл повен, гув темну казку про вічне. Тепер душі пречисті їх ловить. * * * Птахи зиму вгорі читають: в стрічках крон і гілок дерев – всіх сніжинок наймення тайні. * * * В небі вишивка зграй проста. Скільки літер в таємній в’язі? Усміхнись, як злічив до ста. * * * Біло-чорний зимовий сад. Дві сороки з гілок знялися – то прийдешнього зими летять. * * * Снять алеї сни мовчазні. Сад заснув і в сні обернувся в ліс зимовий на мерзлім вікні. * * * Ніч прозора, напруж тільки зір крізь слова і завії звуків. В ній відлунюють дзвони зір. © М. М., переклад з російської, 2017–2018 Павел Кричевский Хайку зимного сада * * * За ночь зима слизала наши следы и птичьи, как родных и близких – вокзалы. * * * В саду белокожем раннем калины краснеют гроздья. Наш день кто-то ранил. * * * Спешить больше некуда. Спешка – это память дрожит от страха, как в тени ферзя пешка. * * * Нам сугробы слов не нужны: мы молчаньем к себе тропинку среди них отыскать должны. * * * Зиму и взгляд доверь мне. Льётся в сад тёмная стая свиристелей, как в нас – время. * * * Зимой страсть пылает сильнее, чем сны, чем пламя в камине. Мы горим и сгораем с нею. * * * Летом сад пчёл слушал – темную сказку о вечном. Теперь ловит их белые души. * * * Птицы сверху читают зиму: в строчках веток и крон деревьев скрыто каждой снежинки имя. * * * Небо вышито вязью стай. Сколько букв в этом тайном тексте? Улыбнись, досчитав до ста. * * * Бел и чёрен зимою сад. Две сороки вспорхнули с веток – то грядущие зимы летят. * * * Видишь сон притихших аллей? Дремлет сад, во сне превратившись в зимний лес на замёрзшем стекле. * * * Ночь прозрачна, в неё посмотри сквозь слова и метели звуков. Звоны звёзд у неё внутри.
|
2018 © Павло Кричевський |