укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44604, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2007.03.10
Роздрукувати твір

Євгенiя Чупрiна

Перші пробачення

З Андрія Тарковського

Одні у світі, кожну мить пробачень
Таємно святкували ми, неначе
Богоявлення. Ти тоді була
Миттєва, сильна, легка та гаряча.
По сходинах збігала і вела,
Крізь мокрі квіти, в ті краї, де плачуть
За панною імлисті дзеркала.
Ніч, що настала, милість дарувала
Мені, тоді вівтарні ворота
Відкрилися. У темряві палала
І тіло нагинала нагота.
Тобі тихенько: «Будь благословенна!»
Казав я, прокидаючись щоденно,
І знав, що то відвага. Ти спала,
До тебе грона тяг бузок буденний,
Його блакить всесвітньою була.
Блакиттю ледь зворушені повіки
Дрімали, і у них блукала мла.
А там, у кришталі, дрижали ріки,
Курились гори, блимали моря,
І ти тримала кулю на долонях
Прозору, і спала собі на троні
І – боже правий! – ти була моя.
А потім ще, прокинувшись, зробила
Із словника звичайного вівтар,
І мову знову повнозвучна сила
По горло сповнила, і слово «ти» розкрило
Свій тайний зміст, воно лунало: Цар.
Тоді я визнав, що змінитись можуть
Звичайні речі – глечик, таз. Тверда
І шарувата, наче насторожі,
Стояла – розділяла нас вода.
Нас повело. Волошки та жита
З’являлися й зникали. І вороже
Услід дивились привиди – міста.
І ось уже стеблини м’ята ложить
Під ноги нам, і птаство співи множить,
І риби плинуть вгору по ріці,
І небосхил розгорнутий до болю…
Коли за нами йшла по сліду доля,
Мов божевільний з лезом у руці.

2007
© Євгенiя Чупрiна
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні