як і всі багаті чоловіки,
він говорив так довго,
що словами встигав замотати мене усю,
мов єгипетську мумію.

Обличчя в нього було серйозне,
мов двотомник з юриспруденції.
Погляд у нього був важкий,
наче вісім таких двотомників.

Кроки його були тверді і тихі,
та звучали не менш переконливо, ніж довгі його слова...

І щоночі,
пустивши під стелю плавати
зграю тютюново-димних медуз,
він зникав у ванній кімнаті.
Притулившись лобом до холодних вологих кахлів,
довго слухав шум далекого моря
в чорній блискучій мушлі вимкненого мобільного