Дерева золотом цвітуть.
Весела осінь.
А я тебе, сумну, святу,
Люблю і досі.

Хотів би серце обмануть
Своє тривожне.
Всім оголошено війну,
Йому ж – не можна,
Бо в ньому ти...
Твої уста –
Як перший ранок,
Моя сльозина золота,
Мій птах-підранок.

Життя безжальне, як вогонь,
Такі ж і люде...
Земне тепло твоїх долонь
Було і буде.

Коли ж космічна заметіль
Забілить звірів,
Твої пісні, сумні й святі,
Візьму у вирій.

Твоя коса і очі, й стан
Мені вже кровні.
Така глибока висота –
Немов Дніпро в них.

Дерева золотом цвітуть.
Весілля досі.
А я тебе, сумну й святу,
Люблю, як осінь.