А доля зглянеться на благання,
І обдарує одним-єдиним.
І ні кошторису, ні вагання.
Із дивним присмаком – кожна днина.
Невже – кохання?..

Заплющиш очі – відчуєш спрагу
Дале-далекої половини.
Жага – така, що померти б ладна
За дотик тіні.

Це – божевілля,
Господня кара
чи дар останній?-
кохання вічне;
мов злет Ікара,
його повстання.

Не відпускай мене вже ніколи,
мій чоловіче!
Здаля лелека, з-за видноколу,
дитину кличе...