Куди ідилія поділась?..
Гречане поле, віз мій де?
Вродлива дівка з гарним тілом
Невже ніколи не прийде?

П-в:
А я між небом і землею,
Своєї долі не збагну,
Хоча є вдосталь мiсця й хмелю,
Багато їжi й тютюну.

Згадаю: їхав через поле
Вночi на возі до села,
Була під боком дівка гола,
I гречка навкруги цвіла...

Свій край покинув я давненько,
На авто воза проміняв,
Не їм я гречки, вибач, ненько;
Дівок - і бачу не щодня.

Серденько ниє, в боці коле,
Думки ж сверблять у боротьбi:
Були ті дiвка, віз і поле,
Чи я їх вигадав собі?