.   .   .

іще не всю породу з себе вижму
ще позолоту виригну навзрид
допоки зрине жовтороте пижмо
й навспоклик світу білого згорить

навздогадки сердечного гелону
де ближніх верб гортанні кістяки
де ластівка скидає тінь червону
на скороспілу патоку ріки

ще дальній рай не весь перероївся
не всі дороги склеїлись в міста
через життя – з куземина до більська  –
навпереміну почерез жита

навскладки долі – біле з білим виситься
пересипає куряву в полон
хвостом сорочим на обійсті лисячім
колись нас дочекається гелон

солодким криком на валу на нижнім
солоним криком через кропиви
гірка свобода – виростити пижмо
одне-єдине – вище голови





 Куземин – село тепер Сумської, а сусідній Більськ – Полтавської области. На місці Більська і частково Куземина (пристань на Ворсклі) у VIII – III ст. до н.е. було леґендарне скіфське місто Гелон, згадане в батька історії Геродота.