Останнє

Триптих        
         пам’яті  чоловіка

1.

Отак заклякла, як ти помер,
рухи повільні-повільні.
Неначе неправда. Неначе… концерт
десь у далекій Севільї…

   Я без тебе звикаю – не звикну.
   Я без тебе зникаю – не зникну.

2.

Кажуть, що ти мене кликав.
А я… діставала ліки,
а я затуляла повіки,
бо відчувала – кликав…

3.

Знаєш,
тополі вночі сиві…
і степ блідий.
І контурів у нього нема,
Як у самої смерті.
Ти казав, що любиш мою мову
і називав божественною,
коли  танцювала під Новий рік.
Вибивала, звивалася, запрошувала.
Ти всміхався: “Танцюй соло!”
Жартома питала: “Весь рік?”
Жартома відповідав:”Завжди!”
         Пожартував…