Чи був я гетьман, чи твій слуга –
Спасибі, Петре, за булаву!..
Ми нині квити, я не в боргах;
Життя скінчилось – то й не живу...

Життя скінчилось – та лиш моє,
Бо ще не вмерла, бо вже встає,
Розправить плечі земля моя –
З плечей, як муху, змахне царя.

Цікаві, Петре, в нас імена!..
У тій фортеці, що їх єдна,
В твоєму Бурзі, як битий пес,
Стоїш і просиш. щоб я воскрес.

Ну що ти, Петре – чи я Христос?!. –
Душі ж козацькій не помирать;
А кості ляжуть до тих кісток,
На котрих стіни твої стоять.

Ми всі не вічні; близька вже мить,
Коли й тобі хтось шепне: “Пора!..” –
І впаде тіло, душа злетить –
І Бог розсудить Павла й Петра.