Роки кінчаються і зуби
та забігає перед дідька в пекло тінь
Дурні як сам думки прямки ведуть до згуби
Заткай безжально їх липучу лопотінь
й тихо сиди пеньком
відчуй порожній генсюр ачи слоїк
що проміж куприком й гіпофізом гуде
і в млосне розпорошення веде
та невідь
Там осяване в ванні пурхає нічо
Здавалось що ще тра
оточенню нутра?
Дзенська качка циркачка
промайне та висить
на гачкові заначка
часу спинена мить
Тишком летаргічним нишком
під лавкою сомом лежати
і не дай бо не заважати
нікому ніц не заважати
Смертю смерть поправ прачем
у мавзолеї Іллічем
Ілі чем?
Коли холодно́ коли все одно
кашалоти рядками
лягають на дно
Так ніт
щоб було гоже й на тебе схоже
зроби нам Боже ще пенькньоже
Хорти чекання на налигачах терпіння
під серце виють скавучать нестерпно
не мовкнуть і ві сні та починають зрання
весь цей  нестерпний божевільний
червень липень серпень
Адже облисіла папаха подерласа свита
і Капітан Вочевидність відкинув копита
Бо у формі дупи мозок
потребує срачно розок
для прокладки звивин
речовинам сірим
Але ум сидить не в голові
він гуляє нагорі
шле думки в конвертах
на ріжку зітертих
Отже погнало небогу в дорогу
дорогу довгу як собача пісня
повз смугу від Бугу до Вісли
від Морави до Влтави
від Влтави до Одри
розкішна природа суцільна пригода
пампаси за сельвою кодри
Карочі кинувсь тюпки навтьоки
галакати матюки
вашій мамці хату
хрінами напхати
Мій комарад кусак летючих
підступно дракульний мошкаль
Расею не пунять нам Тютчев
колонним маршем на Сокаль
Воно не те щоб не те
воно ж бо конкретно гніте
Од Харко́ва до Крако́ва
всюгди бі́да їднако́ва
Їдеш к дітям в Амери́ку
доживати свого віку?
І от від Кракова до Харкова
стяглась Галичина
в усі роди полянськії вгеномилась вона
вгемонилась вгеномилась
на рівні ДНК
Та люблю Тарнопілля
де рідне Поділля на спадень
пре в Галичину
й розпручує крилля
й розстелює зілля
й балака як варто без ну
І от у Львові все тра на мові
робити на мові любити на мові
гудити на мові
А тепер панове й в Кийові
все тра на мові до крові
Бухати на мові звиздіти на мові
кохатись на мові й кінчати на мові
на мові кохатись й кінчати
Почули мене потерчата?
Байстрючий змосковщений вишкіл
заникай за пазуху нишком
Гутор поц зі мнов на мові
Ібо quod licet Jovi non licet bovi
Що личить Зевсові то зась бику
словесну річку вцмулить до піску
І от як стало небо над Краковом раком
судомну млость ганяти від труби
Що було попередженням і знаком
для обважнілої від смакоти юрби
Хвіст скумбрії Мар’яцького костелу
виводив гарнізоновий підйом
щоб розпорошити десант омели
в Гостомелі де спав аеродром
Та пивасику-телесику приплинь
приплинь до беріжка
прокованим катаною
гадючим язиком
сарматами аланами
трибоко маркоманами
дракаром свеви данами
рутени крапка ком
Адже у Вкраїну не можна
не повертати тату
Україну не можна забути мамо
Все може бути все може статись
та вернуть дороги до неї віками
Оту Україну від Сяну до Дону
як від «Барбакана» до «Купідону»
дорогою на Поділ