Світ розділяється навпіл:
в чаші з водою - небо,
в рухові хмар - непорушність,
… голос дівчачий – прощання
і пустота, і у тиші
знову обІйми....

нам від любовей своїх
нІде подітися,
тісно у часі,
ніяково людям у просторі,                                                              
кличе нас вічність….

Бог нас просив, щоб не пили
знань і буття ми з Дерев,
не куштували розбитих
мрій, сподівань на Адама,
на невмирущість його…
наша Любов - упирається
в схили Божественних  скроней,
в лісі Його незгладимого
зоряного волосся
досі блукає...
ронить сльозу,
і торкає
свіжі Його ніг сліди, де
Син Його плакав,
а учні поснули у хмарах прийдешніх утом, молитов і снігів, і шукань

!нам - половинки любові!
…нідЕ не подітись….