Авторський переклад з російської
* * *
Нахмурені хмари, як думи гнітючі,
Погрозливо лихом висять неминучим…
І блиснуло небо оленячим рогом,
Та серце миттєво забило тривогу…
Громів барабани зіграли страждання…
І все заніміло в задусі вагання…
А сон підповзає, зневаживши хист…
Тут крапля черкнула сполоханий лист…
І знову все стихло у затишній тіні
Беззвучно тремтячого заціпеніння,
Що тисне; сховатись не можна нікуди.
Хай що-небудь буде; хай буде, що буде.
Тут сонце прорвало нахмурені хмари
Й горлає про щастя любові пожару;
Раптово повітря наповнила звоном
Сіяюча злива, що пахне озоном,
Що свіжість принесла і легкість долання,
Як рішення після туги і вагання.
----------------------------------------------------------
* * *
Тяжёлые тучи, как мрачные мысли,
Мятежной грозой надо мною повисли...
И молния взмахом оленьего рога
Мне сердце пронзила мгновенной тревогой...
Громов барабаны сыграли страданье...
И замерло всё в духоте ожиданья...
А сон подползает коварно-змеист...
Вдруг – капля задела испуганный лист...
И снова всё стихло, накрытое тенью
Беззвучно дрожащего оцепененья,
Что давит немыслимой тяжестью буден.
Пусть что-нибудь будет; пусть будет, что будет.
Вдруг солнце прорвало угрюмые тучи,
Горланя о счастьи любви неминучей;
А воздух наполнил и шумом, и звоном
Сверкающий ливень, пропахший озоном;
Принесший и свежесть, и лёгкость стремленья,
Как ясное после раздумий решенье.
|
