Ольга Брагина***залиш мені якісь прості слова весь невимовний сум всі коливання смутку залиш цей світ завжди можливий як навмисний як мистецтво залиш мені ці хмарочоси слів цю піну забуття вищі за небо хмари ми не згадали потім інше ні якби могли та тільки не згадали цей вічний світ непевний мов любов мов хмарочоси смутку куди прийде з цих іспитів життя отримаєш свою оцінку "задовільно" мовчання має сенс допоки тінь лягає на паркани залиш мені якісь прості слова непевності слова надії та мовчання ми вигадали все інакше як це все ці вигадки можливі ми вигадали все і ось воно живе і ось воно зринає з потойбіччя це дзеркало не трісне ні воно мов електричний струм мов світ позбавлений надії залиш мені якісь прості слова повторювати їх коли впаде тут сніг і вкриє білим землю залиш мені мережива і трунки і гостинні та пусті світи і все що тут натомість коли життя отримає це все забудуть всі тебе ця вирізка з журналу модель-88 ні звісно так не носять повсякдення це просто щось на кшталт мистецтва Гойї ми забували виправдання всі навіщо світ в якому все можливо але життя полишило цей вимір пласкі мов ця модель в зеленій сукні на фото із журналу про життя |
2024 © Ольга Брагина |