оберемками вічності мав повернутись сюди повз маршрутки останні нічні комендантської повз цвірчання цикад у кущах повз всі спомини смутку
так ми мали дістатися сну оповити він мав мов дитя ти не згадуєш потім слова неможливо згадати
ось тут певне були ті міста де життя проминало повз нас ми дивились із темряви ночі
як вогні на заправці горять як це схоже на сцену з кіно ось ти спробуй гортати назад що було скасувати
як тут мало залишиться слів як тут мало залишитись щось як зручні епітети більше
не тримали нас ми живі як це дивно але живі тільки темрява огортає
полиш тут все кинь загадки життя саме собою залишається згортати тут все колишнє
десь тут певне міста неможливі міста і останнє
майже все як цукерка розтане льодяник в кишені
не залишиться в пам'яті ніжний його м'ятний смак