| Владимир РобертаМ Е Л О Д І Я|                             Авторський переклад з російської 
 М Е Л О Д І Я
 
 Що там? – щастя?.. печалі?..
 Ні, печалей не треба!
 У тривожнії далі
 Вечір зманював небо…
 
 Що там – щастя, печалі –
 Тільки гори вбачали…
 Та погасли зовсім далі…
 Все полонила ніч.
 
 І зірки так близько-близько;
 Безтурботно ллють проміння…
 Листя у сріблястих блисках…
 Тишини заціпеніння…
 
 Ласка маревного світу
 Не зігріє, як і тіні,
 Бо пітьмою оповита
 І у сумнівів світінні.
 
 Безтурботного проміння
 Ні, не треба. Ні, не треба!
 І холодного світіння
 Ні, не треба. Ні, не треба!
 
 Затремтіли тихо далі
 Полосою голубою…
 Що там? – щастя?.. чи печалі?..
 Чи не зветься то любов’ю?
 
 Світ прозорий і гарячий
 Розтопив заціпеніння.
 І від щастя квіти плачуть…
 Усмішкою лине просвітління.
 Просвітління.
 
 ------------------------------------------------
 
 МЕЛОДИЯ
 
 Что там? – счастье?.. беда ли?..
 Бед не надо... Не надо!..
 Но в тревожные дали
 Вечер ветреный падал...
 
 Что там – счастье, беда ли –
 Только горы видали...
 Но совсем погасли дали...
 И всё пленила ночь.
 
 Стынет небо в слабом блеске
 Звёзд спокойного волненья...
 Серебристых листьев всплески...
 Тишины оцепененье...
 
 Ласка призрачного света
 Не теплее синей тени,
 Потому что ласка эта –
 Лишь свечение сомнений.
 
 Но спокойного волненья
 Мне не надо. Мне не надо!
 И холодного свеченья
 Мне не надо. Мне не надо!
 
 Тихо дали задрожали
 Полосою голубою...
 Что там? – счастье ли?.. беда ли?..
 Не зовётся ли любовью?..
 
 Свет прозрачный и горячий
 Растопил оцепененье...
 И цветы от счастья плачут...
 И на всём улыбка пробужденья.
 Пробужденья.
 
 | 
 2024 © Владимир Роберта |