Ольга Брагина***на всі історії що вигадали нас на всі минущі спогади дивись ось місто снів ось фарба ось кіоск ось мариво завзяття завдовжки все як тінь як мерехтіння слів як подивись цей світ пробач забув що потім ми оберемок вічного життя беремо та йдемо коли було йдемо і на зупинці зупиняють нас питають що за номер я пам'ятаю номер свій я маю пам'ятати номер свій його непевне карбували десь і кров пофарбувала підлогу вічного життя у колір невимовний колір той непевності цей обсяг завбачливо простягнутих речей тобі дається все взнаки тобі дається це життя взнаки житло наповнене речами коли вони зберуться збанкрутів цей світ напевне збанкрутів тут має вистачити слів тут має вистачити слів на все та ми забули які на вигляд ці слова які на смак слова як тут звучать слова і в сенсі слів мовчання заповнює заповнює тепер заповнює це все мовчання тиша слів мовчання потяг смутку я мала знати все це невимовне все це невловиме все ці знаки на підлозі читай по них тепер читай по них ти знав ти все напевне знав але коли б ми знали яка спіткає доля світ яка спіткати доля мала світ яка навмисне колисала світ рука з тіней зловмисних пручайся сили є напевне сили є колись вони тепер ні потім так напевне |
2024 © Ольга Брагина |