збери цей мотлох сну заповідай мені небачені міста простіші числа смутку
збери їх до пуття все що збиває нас з відомого шляху з усіх постав і постатей немов би
ні не кажи що час тут є він мов би є але його нема розчинений в повітрі
збери цей мотлох сну ми всі були живі але немов би ні тому що як дізнатись
ось роздоріжжя вибери якийсь один тобі відомий шлях а як дізнатись вірний вибір це чи ні який тепер обрати
ти знаєш все про нас ми вірили в життя ми вірили у те чому не мають віри
дерева ці мости каплиці каяття ці вранішні перейми на дорогах
збери та подивись що тут ти ще знайшов чому воно живе чому воно минає
ми полюбили нас розпечений асфальт шинквас позірний світ прості колишні речі
збери його тепер цей світ збери з нуля не забувай його він був цей відблиск далечінь і решта
куди тепер піти ми вмовили себе ця вранішня зоря ці блискавки світання