гудить лютю блиснув вибух
влучив у баюр бахнувши валун
адзуськи грунт заглушив вихр
луснули друзки як мухи навкруги
знищили домівку біля грушки
струснув  усі жмури з божниці
розлетілися грудки і духи з дубів
видушив вигук мурчик на дрючку
вигнув лапу не може ступити
контузить війна вбивчою силою людей
згубили беркути живу днину  не ймучи  
бовдури рванули дві вирви в лузі
звихнуті круки крутять круги муків
віщуни-сюрчки трусять звуки сурми
блимнув лелека і брикнувся
миттю лелечення випурхнуло
з вискубаного гнізда
вловив огидну  криву бритви упритул
в лиху садибу крикнув джину
висмикнув і встиснув у глину ринву
ледь встиг з'їсти вишню

Ходячий мряк
в дерев'ячому бараці
скубе моє нутро
Блукаю з бідолахами
за осяяними гаями.
Яскраве моє битіє-житіє
знову не встереже вечірня надія.
Учора недописане досьє в жбд
на післявчора, а сьодні - витяги для убд.
Причаююсь у путящі нашепти
самому собі. Ой, видно, здурів!
Передбачаю втрату долі
під жвавість стріму над дорогами.
Незрячий вирячивсь у стопорі
на добряче розбите залізяччя.
У вухах шумлять бджоли,
геть непомітні в уяві вирії,
мертві примари переді мною
блукають в дерев'ячому бараці.
Маячать лисі горби з траншеями
із звитяччям вояччини
в єралаші боїв. Значить живі.
Розгардіяш планів на удачу
не переіначити,  три душі - на опорники,
бо немає чим усе це накрити.
Явні хижаки перешабашились
на сверблячці ударників.
Знову мні ішачити та маячити
над прірвами-задачами в оточенні.
Нетерплячка з болячками -
дрижачий щем у спині.
Тепер я не плачу  "Отченаш",
тремтячи внутрішнім голосом.
Клепачка з кусачками,
наїжачились страхи з жахами.
Скигляк із вертлячою косою
присів їсти свій хліб при мені.
Напризволяще загаююсь
в бідолашну пташку і лечу
на циганську дорогу
вздовж річки Вовча.
Де моє призволяще? 
Де моє непутяще? Де ти мріє?
Цей комашник бозна-де,
гуде на тім цвинтарі.
А мій мурашник  хтозна-де,
живе і лунає десь
у тім лісі вздовж Бугу.