ці вулиці вигадали тебе накреслили твої обриси побачили тебе уві сні ти прокинулась тут зарано
сторчма головою ось кава твоя ось потилиця ми поспішаємо так що виделки летять на підлогу о так ти чекаєш на когось чогось що не має сенсу
атмосфера розріджена атма і атман всі атласи світу колишні
ці вулиці вигадали тебе пробач кожне наступне кохання виявиться нічим
всі ці нічні потяги у нікуди стоять тут двадцять хвилин всі ці пігулки від нудьги нас всіх перекреслило чиєсь чуже минуле
нас всіх колисає південь провінції море підлога моря
ці вулиці вигадали тебе на твоїй шкірі кожен наступний опік
говорить про шкіру більше ніж про опік але ця мова не має сенсу
кожна колишня мова опіку залишає по собі кохання
все залишається напевне ці вулиці вигадали тебе