***1***
дурна макітра  неначе пір’ям набита  
ненажері не мовив ні слова ні словечка
він свого роду єдиний  серед  живого  духа
замалим це для нього не їжа   а без’їжжя
то його єгипетська кара в залізних кліщах
то внутрішня мука зпоміж свого роду мук
не для пса ковбаса  не для Кузьми гроші
зате їсть очима  геть усіх  галамагає язиком
а зубам байдуже  затятий упертюх
тіль-тіль що  ледве мене не з’їв
отакі внутрішні тортури самомордування
як праця  аватара на війні не прохопився й словом
з одного  маху напав жор і пожирає усіх
геть на усе  отак махом – духом душком
у цього ненажери виснажлива каторжна  робота  
канальська робота живої  душі-душечки
робота на ворога України міряти все на один копил  
тьма-темінь у голові ані лялечки  
ні хуху ні духу темно як у льоху  як у мішку
спасають себе ті хто запобігають перед ним
бережуть себе ті хто підлещуються до нього
лиже йому п’яти неначе  сало  яке не для кота
отакечки ласий та ну його!  
спраглий та цур його!
жадібний та цур йому в  голову!
якнайнатуральніше  пек йому!
природньо доволі їжі доїжно!
а чи  у нього недоїжне хобі!
а чи ковідне  безпиття у тобі!

   ***2***
Пужиться хлопець.
Як ти мені набрид.
Уже найнявся би на роботу.
Наскуб собі чуприну, урвав  живіт.
У тебе сили, хоч греблю гати, -
немає інтересів твоєї розпуки.
Украй надривається.
Добрячі груди. Дебелі руки.
Наймитуєш на вільній службі.
Із цієї служби, як з гріну  - диня.
Саме мені того і треба.
Як ти наостогиднув усім!
Либонь,  їси досі живі печінки.

Шкода, на Петра і Павла весь занепав.
Оце так нажрався, аж донесхочу.
Пихатий зірвав шлунок,
нагадав непотішну думку.
Якнайліпший - к лихій годині.
Надувся, як сич на віхолу.
Він гірший від гіркої редьки.
Нам'якрушив мені усі вуха.
Ну, прямо квакає жабою на лопусі.
А ти чо надувся, як квочка на дощ?
Як до потреби клопочеш мені голову.
Оце так побратимець.
Далебі не надувай губи!
Як з неправдою прийшов,
то за вітром з брехнею тихесенько пішов.
Запускаю у дію усі важелі і заходи.
Оце ж твоя неприбрана натура душі.
А ця наречена посестриця  якого ще духу?
Життя - це позов уяви емоціями
вільнонайманців до смерті.
Але попереду не лише смерть -
і ні туди і не сюди -
наскрізь оживеш в іншому світі
з обнуленням сорому, - без інтуїції,
опусканням тіла додолу - в яму,
а потім виродження страму за тебе!
Ет! плин назад - без твого самоосуду,
без мого самомордування, без самокаяття,
- із наслідком - самостріл у голову.