Учора дали команду:
усім повзуватися!
Це по ящику! Казна-чого!
Та не в черевики. Та не чоботи.
Знову війна. Будемо жити довго.
Усі тепер ходять в берцях.
Сліпий казав: побачимо мертву грозу!

А голодний говорив: накохаємо сала!
Бийте в дзвони. Небезпека! Оце народ.
Притьмом усі - ходять у кандалах в укриття.
Не набивайте бурю у вуха белібердою.
Здавай балаканини набат на цілий глек
побрехеньок та нісенітниці. Оце ІПСО.

Знову вилітає у вирій ракета. Наверзає.
Це та марна баба наговорила вам узяти
білизну, та й на усіх аж по три положила.
Це ви хочете оцим галасом
сотень камікадзе і сотень ракет
утерти носа моїй одній свічці.
Очухайтесь. Опам'ятайтесь! Подуріли!

І ваша ракета влучає у грушку на вербі.
Кума! Так на війні все йде шкереберть.  
Оце їх стратегія! Ну, наплів на швидку руку.
І нащо ж ти надіявся? На вітер чи бурю.
Ґвалт у голові. Оце прочуган мізкам.
Наробив мені Боже те, що негоже.

Куме! Тебе святі хлібом не нагодують.
Сила-силенна знайомих вже набридли,
отак знаскоку і усі стали ревні присязі.
Не чекай дива, не буде млива. Війна!
Он, яка сатана зринула в пасічній сорочці.
Одурює самого дьявола полив'яним хлібом.

Висуває свого носа зануда без прикрас.
Які бистрі очі у кума Матвія,
з блиском, іскряться, плачуть,
вони не бояться стусанів з усіх боків.
Щасливо намахався бігати тривогами,
як дурний Кирило з милом, а тепер за бугром
аж світиться.  Ти чого набундючився!

Стоїш, як запарений пень під колодою.
Отакої. Надіявся дід на свіжий обід! -
І все не до пуття! - а без вечері ліг спати.
З розгону безліч затурканих
уїдливих настир. Маю вже цього
по саму зав'язку. Наївся лише ночерею.

Набили руку,  оце кмітливі раби, на волю!
Усі хутко дали дмухача за бугор. Еліта!
У кумасі очі примітливі, елітний кум утік.
Ходить нудна, сама з наболілим серцем.
Ачи, кумасенько, не набриднуло
напихати свої кармани та білі мішки
усяким волонтерським непотрібом.

Куме, якщо ти ще набрався розуму,
то знай, що усі дурні, це як банні ступи,
напускають багато густого туману,
аби не виходило гарячого пару.