Простий голос в горі.
Забудькуваті смаки в горлі.
Присадили на мармур 
поклони моторних.
Скромні гомони
побожних мільйонів.
Без благородної невагомості -
живу в окопній війні.
Ніякої коханої
з кольоровими алкоголями.
Завуальований світ
у найвишуканій свідомості.
Мимоволі  котре літо
- з смертносною  зброєю.
Як  сів у автобус -
помахав мамі.
Господні дороги живої води
в передгроззі молились за мене.
Тепер чорний сон частішає
з коштовними комфортами.


Вир снігу бориться за життя.
Житомир без монастирів.
Пасажири без мундирів
утікають  з України.
Заметіль стоїть насмерть.
Радомир без душпастирів.
Дезертири без кумирів
драпають з України.
Хуртовина бориться
до останньої краплі.
Будумир пустий.
Без квартир.
Ясир, немов барахло,
вивозять із України.
Пузириться віхола
на тілах богатирів.
Хуртелиця. Техніка
буксує за поводирем.
Генеральський кумир
куштує інжир.
Тисячі порожніх
розбитих сіл на Дону.
Обшир засмічених
пустирів є орієнтиром.
Подільські багатирі
зайшли на передній край.
Ядучий ґерць гармат
біля Боримиру
з московською 
завірюхою.


Загублений сон світла
у кришталевій смолі
догм - усі нюанси
на підсвідомості виживання.
Покинув час фантасмагорії
імпровізованої достойності
у розірваному
на шматки дивакові.
Ще з учора хтось
в занедбаній колисочці
солодко спав. Наразі.

Крута Буча. Наша шляхта в палацах.
Фура-грамулька з майдану в халупах.
Рум'яну жураву-судачку цмулячать.

Люта Мар’яна Ласа в напругах,
зубаста брудчанка хрумає.
У брутальнях така яруга,
якусь там бучанку
жбурляє в цвулярку наруга.

Аж, тая  журжава затягла Панаса
з кусачками на драйв-струмах.
Царцає лярва- грабуляЄ в чурлях.

Заздря  наш плюхай-бугай зайняв
в клунях склад.  Гурманять бутля.
Блажкурна жмуль-кумася з Бугача.
На бумажняк луплять карася,
А тут раз-у-раз - райдуга –
ДАВАЙ СУВАЙСЯ вужчак в гайку.

Так там - як у кайтанках.
Гнат  Гармак напутрює хлам.
Чудна блудча-зараза, кругла,
як букваринська грушка.

В'юрча Мурафа,
як пава в куштах.
Явтушна СЛАВУТА.
У руднях ручай-маслава
узвар на тарюлях,  
плюзгарка  галярує
крутнячка у трутня.

Глуха Гунька-машка,
яхувата вакула кумася.
Уся в жабуряччях страв,
стрямна забухає, дужа  на
ялавку,  жбурлюрає кайф.

Жлумкутяє струнка журавка,
танцюляє в жабчах Варка.
крупчата тукає буцняками
на яблунях  Макара Клямана.

Слухає бабуня-кумарка,
як шура-мура,  крутнява маркуша.
Хайчає стряхувата, заграв
вакула-суслячка в  гуральнях.

Чорнявий, ходячий шалопут
у місті, яке під обстрілами балістики.
Нахабний торгаш. Фатальний циган.
Мовчазний обман. Затоптаний базарами.
Боязкий, пропахлий і загнаний брехун.
Охлялий і кошлатий, проклятий усіма.
Огрядний статурою. Добрячий силач.
На диво - гортанний, строкатий голос,
зітканий зі співу шайтанських річок.
Вогняний запал настрою від зисків.
Вирваний з міста - сонячний погляд.
Показний і важний. Але брутальний.
Рум'яний і жаданий коханець ще від різдва.
Ділок. Шулер. Аферист. Крутій.
Порядно вгодований, однак люб'язний.
У хитрих очах - азарт, пройдисвіт ще той.
Уважний і пікантний, з крутезним айфоном,
на ньому шикарний прикид. Удає вертія.
У нього виразний водій примари,
котру розпізнають
по дуже крутій іномарці.

Заживо майво,
на одному подиху
видиво біле
перед смертю.
Тріпотить буря
шаленіє перед ціллю,
мерехтить огонь в очах.
Миготить ураган,
кладе насмерть гай.
Добресенько мстить, -
одразу рикошет -
щастить на життя.
Шурхотять  і пурхають міни.
за десяток метрів.
Посікло все довкола.
Тремтить простір
в Раївці по межі зеленки,
а потім палахкотить
яскраве освітлення
нічного бою на Вовчій.
Задушливе паливо
гірчить у сухому роті,
 в гаморі надокучає
гарцювати пекло.
Жахливо галасають
кулемети в ефірі.
Капець. Бурхливо
пронизує. Знесло.
Гаряче серце - пульсує.
Він бився з завирлями
за добро і за життя.
А вона боролася
за дітей зі злом.

Божественно оспіваний край.
А ти - в цьому пеклі
оточений мінами.
То - авіабомба. То - жопа.
 Ізольований канонадами
у мокрому льосі.
Весь мокрий.
Дідова торба вся чорна.
Все лице у золі.
Бруд буднів без води.

Пережиті дорогоцінні
диковидні дні війни
перед неминучою 
непритомністю мами.
Несподівано покинуті думки,
перелякані тітки,
розгублені діти моїх велетнів,
спотворені колишні пани,
багатостраждальні старости,
покривджені королі базарів.
Спроможні ікони України
голодні голови очистити.
Хтозна. Поодинокі дорослі
солов'ї навіть несамовиті.
Овва, - два дні вдома  - на сонці.

Спроба спіймати зорю в очах.
Шкода, дух монстра.
Сьома мокша жовтого листопаду.
Одна божба на клоччях вождя.
Гостра пора перевалу валок.

 Горді, кровні, достойні
жити в залізобетоні.
Жодні коні в воді не відпорні -
безпорадні навіть невільники.
На видноколі жорсткі вогні.
Горять дотла.
Немов волошки - ці нічні зорі.
Ця втома в очах схожа на
млосні грона винограду,  -
я- ще не здох. Іде ловля.
Льоля. Співає гойя
душі в окопного кота.

Горить в полі сосна.
А на горбі палає танк.
Прозорі чудотворні ілюзії
каламутні в очах.
Орда московська
стала сторчма на Дону.
Азовська хвиля
чекає повного сонця.
Повні жорна чорного зерна
на березі моря.
Давай, Мамай!

Отримав ляпас. Президент у довірі.
 Утік. Викрав. Вилетів. Загинув.
Злочин=рекет влади!!!
Не встиг не повірити. Обнулений.
Сам себе зжер. Хиба сорому на руїні.
Реванш в Україні - це майдани і війни еліт.
Обмежені погромники - це "академіки".
Карта руйнування меж та еліт України.
Перспектива - криза операторів меж.
Іронія "програшу"  без уяви прогнозів.
Уміння передбачати динаміку творчості.
Візія нажитого досвіду математика системи.
Інтереси усіх -  без контролю держави!
Агресія брехні у полі комунікації держав.
 Репарації хиби совісті - інтуація наймитки.
Усі раби виїхали з України за два роки.
Пріорітет волі України - це доступ до
чужих мереж з власними реалізаціями.
Чому проекти не уміють створювати держави?
Фантазія перемоги - це в руслі мереж.
Історія - не обирає, її Україна втілює в:
кублах родин, що є у Вінниці;
кишлах нащадків, що є у Дніпрі;
мурашниках базарів, що  є в Одесі;
гніздах соколів, що є у Херсоні;
Маєток мій. Палац твій.
Оселя її. Кубельце його.
А держава в Україні - нічия????

Отут наше коріння
людськоїї спроможності,
бо мушу в собі творити,
аби тут вижити, посеред
скіфських могил,
в рідній землі, біля Дніпра.
у розвої волі, моїй слободі -
у світлі звитяг життя.
Будую добре серед народу,
і вирощую наше слово,
лаштую наші розбиті міста і сади,
міркую про мужніх соколів,
доводжу до розцвіту яблуні,
аби сотворити із нових садів
для нас народжений плід.

Саме мені треба нести
у собі нашу волю народу.
Саме мені треба плекати
віру у нашу боротьбу і долю.
Саме нам, разом це треба -
пронести важкого хреста,
аби наші діти надіялися
на власне гаряче серце.
Аби ми просто  любили
економне життя у боротьбі.
Ачи ми свідомо виборювали волю
в нашій Святій Україні.