У надії навис наді мною сокіл.
Має остороги від нападу ненависті.
На галявині кущі українського глоду,
глухо риплять з часів палеоліту,
на їхніх гілках криваво-м'ясні плоди.
А ліворуч розноситься рева сигналу
вантажних фургонів перед зупинкою,
шестиполосна автострада
кишить металевими іномарками.
Праворуч ганяють магістраллю марші
від древнього Риму до древнього Києву,
Бойова круговерть базарної толоки
сердито живе своїми хатами.

Над диким табором шпигує орел.
Псих шукає тіла убитих орків.
А там на межі праведного шляху
степове городище колише ковилу
з мідної доби для божевільних.
Наросло калиною на дачах панікою,
лебедіє горизонт від ірію лелек.

Розвиднілось у траншеї. Зачаровані.
Душевнохворі стовби - гнівні медіуми.
Обпатраний дядечком кам'яний дуб,
делікатно вивертає гнів жолудів
шляхетної породи, перестраждався,
волає від опіків,  і тремтить,
рокоче засохлими надрізами
гілляк. Кров'ю блищить ставок.
Моторошний страх в очах собак.
Довкола клопіт, заяложений нестям,
манія війни лунає виразними звуками,
роздерті шматки, вибухи мін,
осколки з фугасів. Танцює смерть.
Огидні витівки бісівських дронів.

На узліссі банально ловить мить
округла млосна осика, грюкнув снаряд,
міцно переломлена в лихому тілі,
заврунилася, падаючи на гряду до яру.
Рве сонячні окропи молодий горіх
з сплюснутими,  розтрісканими
горіхами від розсіяних куль.
Чути дзенькіт розбитого скла
у лісництві. Нерви смикають йолопа,
люди мовчать, втома в очах.

Грізний голос страшної зброї
не гає часу. Літаючі блискавки.
Вбивче яскраве світло спопелило очі.
Крик стьобнув гонг бумерангу.
Перерізав ударом простір.
Поштовх. Підскочив і упав смартфон.
Промайнула ударна хвиля. Біжимо.
Мертвий лежить головою вниз.

Ізольована край села грає сріблом
біла тополя без верхньої частини,
зламана яснота скаженим фугасом.
А то ж такі балагани творили біду.
Уражений ясен розчахнутий, горе йому,
зате як співає зубчастими крилатками
під симфонію вітру біля вічного мосту.

Яскраво сіра закіптюжена
масть лагідної маслини
окрадена ординцями
береже таємниці на своїх
переломаних гілляччях - посіви жита.
Схарапуджені їстівні набряклі каштани
гладенько підстрижені осколками мін.
Знеможена фіолетова слива,
а під нею чорний терен,
розкладений на частини.

Витряс вітрище забруднену яблуню
з виїмчатими обсмаленими яблуками
на оживлених гілках. Гідна і чесна.
Заяложена соляркою срібляста липа,
вся іздерта, її видерли із коренем.
Польовий клен галасує степом
під зруйнованою зупинкою.
Жолобистий стовбур з вирваним куснем.

Роздертий берест розколовся,
повис від вибуху на горбу. Отруєний.
Задерло в горлі. Горить фосфор.
Просмолені духом галакають ворони.
Вкорочена груша твердими
кульками-грушками. Чекаю халепи.
Її наполовину пожерли п'яні орки.

На пасовищі росте плакуча верба,
оглохла, від своєї смерті схибнулась.
Чорна вільха з струнким стовбуром
на ній гілки, воскресають шишками.
Завалена на північ мушмула з перлами.
Перехняблена круговерть суворості.
А там стоїть під дорогою білий кіт.
Справжня берека, розчавлена танком.
Окривавлена горобина випромінює
краплі червоних сліз. Краплі на листі.

Осквернена гладка береза, пласка,
якась прокажена, витягнулась
і завалилася на дорогу.
Скоцюрблений бук нуртує, його знесло
вибуховою хвилею аж до ставу.
Згорблена черемха роздерта
до серцевини підперлася стовбом.
Чую шелест тіні по той бік шибки.