Моя біла, стара хата, – впоряджена,
для  людей, що пізнали муку.
Резинові чоботи рибака
сохнуть на призьбі.
Виструганий ослон.
Високий стіл. Ніша.
Мальована домівка, - від любові,
на цікавого подолянина.
Продавались тут ще вугли
у хащах зникаючого села,
чого  мені, – м'ятися, я прикупив,
господарюю і сварюся з собою.
Гарна піч з носом – з’являє запах
смаженого струдля. Бабина піч.
Два ватяні чоботи на одну ногу –  
схожі між собою. Бабине обув.
По  світу колись гляділи витрішки.
Глек з молоком, немов з мармуру
виструганий – велично випуклий, .
Взяв двома голими руками рогача, –
зробив нескладну розправу
з багаттям в печі. Заспівав вогонь.
Ускочив на піч, на лежаку
розтрусив сушину на жаровнях,
що вище полика – набрався
приємних смаків сухих яблук.
А комин ганяє дим
та сажу за вітром,
розкидає по світу тепло і добро, –
ледарює за тугою,
за сумом, за журбою.
Такий сюр на хуторах.
Білий кіт дає хропака
на вікні. –  Вискочив пес
на суху стежку,
– хитрун, вкрав маслак,
уникнув кари.
Ажурна блакить в садку.
Зачепився за живе, не побачив, –
дошкулила гілка обвислої сливи.
Вискалився на  стару сливу –
зв'ярься, рибачі снасті ще сохнуть.
А кіпи диму над домівкою
пливуть, – інтенсивно.
Випав нам  час зміни держав.
Молодість залила за шкуру сала,
- дошкулила долі, а тут ще - війна.
Чого копилити губу ,–
немає чим зараз пишатися.
Блистять очі – нові боряти.
Викинув на смітник цигарку, –
щось несподіване вигоріло з неї.
По воду пішов, – гачок зникнув,
безслідно зник гачок від хвірточки.
А молоді півні закрутили веремію, –
наробили галасу, крику. Чубляться.
Жую жуйку – набридло повторювати.
Одне те саме щодня, бійка півнів.
А пес, битий жак – досвідчений розігнав.
Важким духом дихаю – гніваюся,
це старість прийшла.