Принади лісу. Морозна зима. Застава. Спокуси білі, чари снігу на чахлому дубі. Близько зашарудів чародій-вітер в чагарі. Сторожі всю ніч фонревом лякають тишу. Заснув череватий могильник на узліссі. Вартові. Кагал кажанів. Кавчить стара. В колючих кайданах зона відчуження. Розбиті кайла в казармі. Каліки сплять. А тобі від кайфу тепла каламуть в очах. Співають і плачуть. Я чую співають усі. Музика вітру плачуть поранені звуки. Мелодія зірваної душі просить кохану. Ти більше спокус не згадаєш, я зникну... Ти мусиш, ходи від дощу, ховайся до лісу. Мила моя, ніжна моя, муко моя жива. У терехах лісу я зникну луною ніжної пісні. Світлі пагорби я бачу на осяяній сонцем фортеці. Глибокі річки із підземних джерел, із печер. Ген, здорові наснаги подолян з подолянками. Тут живе подоляночка, тут живе Біла Яночка. Тут радіє берладниця, а у раївці - жива Радниця. Тут торгує бродниця, а під синіми водами Горлиця. Місто - тут старе, престаре, а отам - вже все нове. Безмежні Чумацькі шляхи пролягли на тисячі років попід крученим Бугом, по під зоряним небом. Каверзні броди Шовкового шляху поміж русел, повсюди з криницями, повсюди вишні з горіхами. Форпости, місцини, перетин доріг і шляхів - і яблука. Там господарить коваль з ковалихою. А за тим кутком - і досі цех теслярів. До Китайгороду із найблизьких околиць добираються люди на базарні дні, повсюди старі і малі подоляки. Натхнення, наснага живе у сонячному Бугу. Світло очей соколів і яскравих орланів летить по водорозділу Дніпра і Бугу. Чарівні простори подільської землі. Найліпші садиби, найкращі краєвиди Товдр. Охочі до праці мазури і ласі до наживи подоляки. Склад і уклад ремісників у вузлах шляхів Бойові вигони охорони із отчин та вітчин. Паланки, когорти, кагали, шатра, ескадри герої краю серед рідні та серед приймаків. Якраз охочі рибаки та ласі мисливці зайняли родючі грунти степняків під селом. Плідна праця приносить врожаї, рясні плоди на полях. І за краєм - білі ферми, великі токи, техніка, гаражі. Наполегливі люди подільського краю. Тут завжди розцвітають сади по весні. Тут завжди розцвітають дуби у гаях дідьмаків. Тут мережі, трансляції, і стріми - війни під живі краплини світанків на липах. І сьогодні блакитна задимленість лісу, підірвали черговий міст і підстанцію ЛЕП через тиху річку. Це Переможна війна нескорених подолян на дев'ятому році переходить в повітряно-дистанційні диверсії.
|