В державі предковічній, як Урарту,
не був святковим березневий день.
Кмітливіші у них траплялись жарти -
спостерігався розум у людей.
І навіть в самовпевненому Римі,
де з будь-якого приводу бенкет,
та жінку розглядали, як тварину,
без прав, поваги, здібностей, прикмет.
Знущалися з жінок в середньовіччі,
приписували відьомські знання.
Судили: чи спалити, чи скалічить,
чи навіть на худобу обмінять?
Лише коли позбавились царизму,
в Росії геній жваво сповістив:
у кожній жінці особистість визнав,
примусив поважати як майстринь.
До березня і сам він був причетним,
з коханкою котячим був знавцем.
Увічнив день появи Клари Цеткін
і вивів нескінченність олівцем.