— смерте скажи
коли я страждав
ненавидів
ображав когось
чи брехав від страху
я помирав тоді?

коли ризикував
стирав минуле
відрізав від себе
псевдодрузів
мов материнську пуповину
в дорослому віці
я помирав тоді?

коли розчаровувався
падав
з останніх сил
шукав дорогу
аби нарешті
кудись дійти
я помирав тоді?

— ти злущував із себе
стару шкіру й не більше
та навіть якби ти
справді знайшов спосіб
заглянути мені в очі
то й тоді б не помер
усе вирішує дотик
мій легенький дотик
а тебе я
ще не торкалася!

та й ти ще
по-справжньому
і не жив