в єралашах іроній свідомості
світ  вражає добром  і   пророком
велемовна мить   від  скромності
відчуває слово  безоко
у  поезії  світ  зізнання
сила сущого прозріння
за  гріхи тільки  шана  визнання
за життя  тільки благо спасіння
що є істина чуда чудесного
вир  поезії   втілення духу
від народу від пісні відвертої
йде від серця  в сенс в мить глузду
кожне слово в подобі збувається
і виводить лірику  з  шуму
не зникає те  що являється
і тремтить від  народного духу
що  слова для  розуму  світлого
при утраті земного  всезнання
почуття в утопіях розуму
лише  дійство під сміх визнання
слів уява ніяк не втрачається
голос живить надра духу
все  зникає  все збувається
стає тайною дикого духу