| Мабуть, як правду,  ніщо не забуду.
 А це дещось, почуте,
 про нечітку логіку тещі.
 
 Про тільки що, та ти
 неабияк проклятий.
 А що, якщо як-десь.
 То тут і всюди я свій.
 
 Бодай ці нехаї, їй-бо,
 неабищо, без тебе все є.
 Тому що тільки тоді,
 коли є за що тебе в інших.
 
 Бодай не лише із нею
 був би ти досі і казна-з-ким.
 А, як то, ти хоч, чи якби
 усіх їх подалі,  окрім нас.
 
 Не те, що  ти щось мав,
 а  хоч за когось чи за щось.
 А твій пурх її був без
 тамтечок на кпинах.
 
 Чи жаль їй, що тут, себто,
 видно тебе серед отих.
 Ну, та, я не за тим, а хто
 був за нею, це ти, чи це він.
 
 А ви за мною. Ні, я за
 тобою. А щоб тебе з усім!
 А він за тебе через когось,
 ти з якимсь-то на колись-то.
 
 А ти йому враз, ах,
 сякий-такий. За мене.
 А ти, що це  собі, на пак
 чи абощо. І нічого.
 
 Та хай вас, отуту,
 усіх таких, тай годі тобі,
 вони, що теж перед нами.
 Та що ж ви такі! Перепрокляті.
 
 Тепер я не за його, ай,
 все-таки, ви наші, чи ви ніхто?
 Я стільки за тебе аж таких,
 що зараз, і нігде, і усім.
 
 А ти що завжди про своїх.
 Отак, та ж не так. Мої і чужі.
 Деякі іноді і йому теж,
 а декотрі інколи і собі.
 
 А що ж ви такі. Хіба
 вони за там-якогось.
 Якби усе це відтіля,
 а поки мені за-якийсь-небудь.
 
 Якбо-то так, на те і на це,
 а не отак, краще було б.
 Навряд, чи коли-небудь
 потайки, ой, там, вони вдвох.
 
 То як вона від свойого
 по той бік, і вже от-от-од.
 Коли і звідки, то не між вами
 тії, а як тоді і нашим і вашим.
 
 Проте, однак, якщо вже
 наша, то від мого.
 Якщо ти ж до мене,
 то разом, ще раз удвох.
 
 І все навколо, бо це так
 треба ж, для нас і для вас.
 Та що ви, їх бозна, щоб там
 не якби-хось проти чи за.
 
 І досі мені жаль її.
 А для чого, - для вас оце буде?
 А доки ж ви, як вони
 комусь свої, а чи ні не свої.
 
 Нічого, ох, би на нас,
 крім те, що бодай.
 Та годі. Годі.
 
 Отже, щоб то усім було так,
 що аж до з мойого таке добро.
 А що тобі я? Між іншим, ось я.
 
 
 
 
 
 
 
 |