Ах-ах-ах! На башті байда-вахлак. Там, на башті, - скажи нам, - Баста! Ватаги. А ти бачиш там, на лінії лиманів, бідняків? На радість віднадили від байраків басмачів. Якісь п'яні відваги бандитів на каналі. Бархани. Балки. Гамір. Галас валькірій. Відраза базарів. Відсічка асфальта. Відскік міни на арматуру. Звідтіля відстріл. Баляси. Балачки. Варяги-вартівники. Міна!!! Підірваний став заспівав після стрілянини. Відважні вівчарки. Вищір. Виття на вівтар. Вичахлий рак вирячився із вирви на гирла. Навісний дим варварів запахтів. Вампіри. Віраж бджілки. Вилаявся відчаюга на Максима-Назара-Іллі. Брама. Бараки. Дика злість вікінгів на віллах та на дачах. Бридкий гаспид-відчаяка в силах атланта, віниччям змітав з гармати тисячі бабаїв, - аж ахкав від бацил. Якісь банькаті гільзи. Війя-вікарій-бабій святить під брань та бризка. Смак халяви. Гашиш для гаспидів. Відьмацька вільшина війни підняла війтів. П'ятий рік трипільські вишкварки щасливі після рясних злив в нічних гаях. На віддалік звиклі рибаки-витязі витягли з гирла раків. Відтак шляхами Дніпра заспівали набряклі паралічні заграви за злитими містами. Відціля відчад армади за травами - бриклива авралка атаки на тридцять аршин. відплата братві за відваги. Виліт бацил. На відмілині біжить для всіх давнина, - на вихрястих шматтях пісків скривавши біля ніг сліди втрати армій, якісь діаманти. Відстріл, самісінькі зриви, тиск сигналів від світла, - так клялись життям Раїси-Наїни-Мальви. І пішла калатати шляхами на скалках війни. Вийди на двір, які там вичинки квітів. На висадках хистка калина звивається в багні. В нічній синяві снаряди місять дахи хатів. Яка сильна сила тринадцяти синів-хмарин. І взялися три малі газди заганяти віда в глибінь. Партизанки Аркадія-Радислава-Василяша біля вичахлих ставів присягли блискавкам. Сива ніч забарилась, закрила листи та чат. Дарма злам лиха-біди здійняв гидкий гнида, гарячі гармати цілять в танки. Гвардія дарчих. Тьмяна зима біжить від війни, а я дістав відчай для Ніни-Яни-Михайлини, я наспиняв їм вітрів. Затих дзвін. Світить рясними тягами лан. Галявина. Вицвілий вишняк. Витяглись міни. Піднялася навала Адамів-Касянів-Лазарів. Ці діди звикли сидіти і бачити смачні хліба. Дарма вищали витрішки мандрівників. Лиш дівчина Матильда-Анастасія-Лідія тіка від свинця на світанку. Привал біля Дінця. Звідали багряні Паміри Надія-Вадим-Ісай. Вицвіли крила бабів, їх знайшли - на вітрах Гайдара. Із градщини тікали блазні Яким-Карл-Іван. Чвалали Марія-Тамара-Раїса під крик і писк мін. Минали з'яви і звістки двадцятих зламів. Їв хліб Микита-Кіндрат-Вацлав і вмить вмирав. А лікар зливав спирт на вимасі на тяжкі крила. Вагітні Таміла-Ліна-Світлана справні. Прикрі справи в Анастасії-Лариси-Владислави. Дивився Тарас-Панас-Равзан на Бархани. Здирали лики камінням Віра-Аліна-Ванда. Макар-Клавдій-Ігнат палили свічі в тиші. Шал жвавих виснаг Аріни-Наталії-Віталіни. Над ними літаки. Над нами байрактари. Гнівні втікачки Майя-Аїда-Ірина в віщім сні, в житах навіки пішли за край. Які лики-лиця! Інфа дніла час. Влас-Станіслав-Калістрат Завжди на цвинтарі скислі багнища. А завзяті Інга-Лада-Злата пішли від батьків. Підіймався сивий дим в слід машини. Лякали схили річки Марина-Гнат-Іпат. Накипілі війї Андріан-Мар'ян-Вадим, вибіліли надії в гривастій тьмі димів. Надмір згаслі іржаві вічі, сліди сліз Римми-Пальмири-Наїни світяться. Звідтіля тямні втікачі з гільдії гімнастів. Вгавали світанки над лісами, над містами. Вчаділий став мав відчай. Ах, втіха! Баталії. Зі станції вийшли на балачки Гліб-Казимир-Давид. Між сайтами блискавиці та вільні птиці банькатих Анфіси-Варвари-Галини. Вставай, витікай за сатанинський яр. Візьми гранати. Вирячився на висилки. Гримить. А там запах базіліка. Ритми гримлять, спішний спалах щасливих, між гайдамаків палить шал співців свинця. Впав пагін квітки на лісній галяві. Привиди барикад. Масив. Вилізли викрадачі-вирлачі. Викрики варти. Грайлива сила гравітації здійняла граків на байдики. Впіймав Лазар-Захар-Іван даль байстрят за шляхами. Гарячі плями на грабах. Дірки в стінах. Балаган. Злякані галаси братів на граніті. Грабіж баяніста!!! Всі майстри живі! Їдкий дим. Задихався дід. Згадався сад. Димлять хати край міста. Тривалий біль завис в Ганни-Діани-Жанни, звик пити з криниці і їсти гидких слимаків. Від Кіндрата-Іллі-Антипа ані скарги на війні. Чималий масштаб яви у Клари-Іванни-Віти. Жваві ластівки, вилиті стрижі. Висячі видри. Крила, як живі вимагачі війни, бамкали і бамкали.
|