Диво мого відчуття - радісна аура посмішки.
Я віддаю себе Божим енергіям та почуттям,
дихаю словотворчістю без надтонкої логіки.
Справді, пульсують слова в моєму серці,
створюють первинну наснагу жити добром.
Життя творить в мені любов, мою і твою,
і збуджує мотив файної пісні про трясцю й халепу.
А любов моя складає добрі слова в лірику.
Бажаю усім твоїм емоціям самореалізації.
Звертаюсь до проникливих, мудрих поетів.
Дякую вам, творцям нових слів,
за благо порозуміння зі мною.
Саме ви, невидимі поети, народжуєте мої мрії.
Саме ваша непримітна поезія
супроводжує мої надії на краще.
Хвиля ритмів серця з протуберанцями сонця,
перевтілюється в мелодію. А під цю мелодію
 із сонця виймають молоді поети 
свої унікальні ножі, неначе чисту
 і прозору душу свою оголюють в щирій ліриці.
Смисл просвітлених думок
перевершує недугу і лихо.
Натхнення в очах соняшників вибудовує
приємні для мене шляхетні події,
позірно цікаві простори з пасмами
лестощів та приємних емоцій.
Випадково, несподівано, негадано -
 відчувати незручну поезію молодої Вінниці.
Я, дійсно, вірю творцеві, а не жертві слова.
Ви навіть не уявляєте собі, якими незнанними
 варіаціями перекручується в мені молода
емоція слова, ото архімедова спіраль
в перетині золотих відношень нашої доби.
Я вперше влучив у власне слово,
привабивши його навздогін променям сонця,
а воно обдарувало мене світлом
емоцій, ейфорією луни, що досі гуляє Вінницею.
Я вперше знайшов себе, коли полинув
світ за очі в утаємнений час, для себе,
почув у плинному просторі
самовираження  слів  Божої річки.
Я вперше закрутився в думках,
відчувши іронію, смак, пахощі,
що викликалися лише базарними словами.
Я вперше збагнув, що розхристані слова
віднаходять мене у цьому Всесвіті,
адже не я їх озвучую в смисл,
не я їм створюю контекст,
не я їх перевтілюю в Божі речі.