| Кохання співає в моїй душі. Я на балу осені. Охрінезно пре. Розверчено зве. Вал емоцій в танці.
 Ця любов провалює мої інтереси щодо палацу.
 Був голос - тоді пам'яттю, а мелодія - часом раю.
 Я літаю почуттями над собою без застережень.
 Красень - анонім. Азарт. Ось. Богемець - лицедій.
 Кумир живих пісень з неповторним шармом.
 Незабутня моя молодість першого кохання.
 Вир балу виводить мене тепер до уміння ловити щастя.
 Бравісімо. Грандіозно. Божественно граю.
 Звуки мого серця  прояснюють мої слова.
 Ритми танцю кличуть у провалля сорому.
 Швидка біда на лихо без допуску до мене.
 Помпезно.  Потрясно. Пристрасно, азартно.
 Оглядається назад життя. Які то зашквари!
 Чарівні ноти тепер западають у мрії та надії.
 Шикарно.  Бомбезно. Легендарно, едемно.
 Шедеврально. Більше відчую масив голосів.
 Унікальна мелодійна хвиля поглинуна мене,
 грандіозна хвиля звучить у чарах наших душ,
 я весь пройнятий, всерйоз, весь - наскрізь кохання
 
 Набігають колеса на гори, а схили минають.
 Виповнюються диво-западини біля річок.
 Мій шлях виходить на рівнину з пагорбами.
 І нові звороти життя переїздять місток.
 А тут несподівані розвороти під тінь і сліди.
 Спозираються дні, споглядаються ночі.
 Зареклися вже витримувати тишу в біді.
 Спокаялися в затишку змарнілі нам очі.
 Гірка моя доля, і твоя, така гірка-прегірка.
 І чи їхати далі чи стати спокволя.
 Якщо видно сліпому, як бурлить ріка.
 То рахманному отроку сподобалась воля.
 Їдуть зустрічні в тиші, обганяють попутні.
 А горби то встають, то лягають шляхами.
 Усміхнись у дорозі. Рівновагу здолаю.
 Згадки, спомини, спогади біль виражає.
 
 Мимоволі пообіч понтонний міст через Буг.
 І пробігли авто по землі у весну, у самітні сади.
 Я хіба не один блискавично минув обабіч дороги.
 А по суті, полинув у батьківську одаль.
 Зловив свідків живих, проймався святими.
 Поголоски живі. Чутки. Пересуди. Наклепи.
 Оголились гранітні хрести на цвинтарі
 від гонитв вгорілих на трасі покидьків.
 Сколихнулись  в обійсті старі муки і болі.
 Погасили лиш вишні смерть всохлого діда.
 Засвістіли на вигоні чумаки і розбіглися.
 Свіжий ранок. Погожий, ясний, попутний.
 А тут позирк з поглуму. І знущання війни.
 А там гонять шляхи за кордон, за горби.
 |