Пречиста матінко,
Україно, порадуйся!
Вакаре Доля, саме на твоєму
 полі освітлений
Чумацький шлях
від зерна і до покут.
Хоча зав'язалась нитка
 волі не в кожного...
Перший золотий камінець
натрапив Петру Велесу
на довгесенькому шляху
до пекельного раю в нашому краю.
А от йому, Павлу Перуну,
Та козарлюзі Іллі Варгану,
зустрівся другий, чорний камінчик,
 що не дав йому піднятися
на товстичезну Довершугу.
Вам, Іване Свароже,
 цей міцний камінчичок
розбив перезрубезлий дах хати.
Їм,  Ярославе Дажбоже,
 гранітний каміньочок перекрив
 престарезну путивлю
 до Подільських Товдр.
Котромусь, Мирославу Хорсу,
 якась камінюга
зрушила межу землі
з обніжком своячка.
А декому, Яремі Стрибогу,
 важке каменище залетіло
з космосу у подвір'я. Ого-го-го!
Хтось, утримує в себе
Марію Мокошу
з крубезною каменюкою у серці.
Ото, титанюк, Микола Симаргл
вертить місяцем, наче крутить
дурною головешкою
між Зоряною та ясною Дариною.
Твоє камнелезне життя не легке,
а ще таке довжезне наше каменярство.
Яремо, не терпи, а щось міркуй,
 добувай свій мармур щастя.



Пречистий батько, Буже,
нарадуйся нашим гаєм-раєм.
Саме тобі, Семене Блискавко,
відкрито шлях від
Калини Квітослави
до Оляни Роксанко і
далі вести наш рід.
Хоча тепер у Варвари Буйної
маловодне джерельце сохне.
Проте у Параскеви Ясної
тиховодний, мілкий потічок
промокнув у гаю.
Зате у Валі Пишної
легководний, дрібний
потік прямо  звисає з гори.
Зокрема далі, глибоководна,
тлуста річечка для сплаву
у Берегині Лади.
Де-бо-там верхньоводна,
коротша річенька
у Болеслави Ольги.
Як-бо-десь благоводна,
префективна річка
у Марини Радиславівни.
Ось-бо-де живоводна,
правобережна річишвиця
з реверсами під обрії
Тетяни Мстиславівни.
Ще-бо-десь повноводна,
довга річеришниця з грішечками
Уляни Любомирівни.
Чим-бо-що тут нижньоводне,
крупне річерищеве воляків
у атаманщиці Мотрони.
Як от кривоводне, завантажене
річище козаків з чайками
у Людмили Терезіївни.
Бо ще крутопроводні
 лівобережні річинища
Світлани Вальдемарівни
радуються в одному морі.
Казна-де багатоводне,
широке річучище лихобідних
жебраків Веремії Гаврилівни.
Саме в тобі, Жанно,
Ангеліно,  Злато, Ганно
самозбережена течія
 десятитисячорічизни життя
родів та племен на Батьківщині
там де Великий Укран на Полабщині.
Бо виживали ми, як могли, хоча,
 інколи підсихала і наша течія
на багатих річищах українців.
Одначе, се ми, колись вирушили
із Зривручини, що в Прибалтиці,
до блакитного Борисфена.
А ти не чекай виснажень родів,
відтворюй  добро і твори
рідні течії  Великої України.
А якщо любиш тільки свій рай,
 і вже позбувся усякого сорому,
то хоч не обкрадай своїх дітей,
Йолопе, від Солохи, Ярини, Зої.


Благовістителю, сину-соколе,
порадуйся золотими полями в Україні.
Саме тобі, Софіє Северинівно,
освітилися обрії спасителя
та визволителя степового краю.
Митаре, знадобний
благовіститель поезії,
досита розживися
у Лариси Любавівни.
Бідаре, зцілительний
 добротворитель театрів,
дарами садів вдоволися
у Любові Раймондівни.
Гонимий злобине,
святительний щастятворитель,
окрилися гаями
у Христини Русланівни.
Збитний, учительний силодаритель,
очоль попечительну громаду
друзів Поліни Борисівни.
Завірителько, Ліно Любавівно,
благохранительний духосвітитель,
прислужися нашим багатим митам.
Обительний титаре, житоспаситель,
угніздися в горах, в обійсті ультрасів.
Велительний здоровоцілитель розбудися.
Поручителе, служительний законорадитель,
ужився з умиротворителем світлої
надії Маргарити Радиславівни.
Звершителе, вільний небожителе,
Атанасе Самійловичу,
 мислительний мироспаситель
Сергій Вінницький забожився
покорителями-синами.

Гонорвита, діловита,  доню-чайко,
прометушися талантом у нашій господі.
Скільки ще тобі тяготися та клянчити
гордощі в грошовитих заморях-толоках.
Тямовитий піп уже окошився, вгомонився
 у мотлосі приторочених тельбухів
з власною церквою на подвір'ї.
Край бідує і перевершився тяготами.
Оточився щасливець нарочитими заборами.
Розмежичився грошовитий ловкач
на арендній площі жебраків.
Башковита голота давно в посполиті.
Нерозкрита коштовність басовитих
палаців-осанів чванькує, смакує царем
під кришами приручених крадіїв.

Пречиста матінко, Україно,
не огорчи нашого Господа!